Якщо кожного ранку, як тільки Ваша дитина чує: «Вставай, час йти до садочку!», вона одразу ж починає капризувати і казати, що у неї болить голова чи живіт, або вигадує ще щось, то не поспішайте сварити її. В той же час не треба прислухатися та залишати дитину вдома.

 Маленькі діти – гарні маніпулятори. Варто тільки один раз прислухатися до капризу малюка, тобто дозволити йому те, що він просить, далі, будьте впевнені, малюк почне використовувати цей засіб знову і знову.

 Діти в силу свої вікових особливостей дошкільники не завжди можуть пояснити, що вони відчувають, що їх бентежить, що їх лякає. Як правило, в таких ситуаціях, коли їм щось не хочеться робити, вони "хворіють". Дуже важливо в ці моменти спокійно побалакати з дитиною, з’ясувати, що трапилось.

 Можливо, дитина в дошкільному закладі з кимось посварилась і тому відмовляється йти туди. А можливо, малюк просто втомився від дітей, від вихователів – всі ми живі люди. Велика ймовірність, що невеличкої перерви буде достатньо, щоб дитина сама схотіла піти до садочку.

Батькам іноді дуже важко втриматись та не задовільнити чергове прохання своєї дитини купити їй солодощі або нову іграшку. В іншому випадку вони будуть здаватися самим собі меркантильними жаднюгами та егоїстами, якщо одразу ж не достануть гаманець. Якщо мамі в дитинстві чогось там не купили, який-небудь ляльковий будиночок, що був предметом мрій, вона з особливим завзяттям хватає все, що вподобав малюк. Пупси, покемони, телепузики, кіндер-сюрпризи, снікерси, горішки, машинки, музичні іграшки…                                          

Можливо, малюк і не сяде за це мамі на голову, але, скоріш за все, він з раннього дитинства засвоїть, що йому ні в чому нема відмови. Інші батьки здатні спокійно, без збитків для бюджету, негайно задовільняти всі бажання своєї дитини. Звичайно, з часом "купи" стануть вибіркові, більш осмисленні, але подарунок на День народження вигадувати все складніше: іграшками молодшого члена сім’ї не здивуєш – ні пухнастими, ні електронними. А головне – купуючи все, що йому заманеться в любий момент життя, ви позбавляєте дитину вміння мріяти та радіти.   Вам же і збирати плоди своєї безвідмовної політики.                    

Дитина не розуміє, чому вона повинна лягати спати, коли в домі гості або по телевізору цікавий фільм. Ви не примусите її відірватися від книжки, щоб вона збігала за хлібом, та коли-небудь з подивом зробите відкриття, що ваше чадо абсолютно не має наміру поступатися своїми інтересами заради чогось. Але це ще коли буде! А малюк вже зараз тупотить ногами, кричить вголос, домагаючись свого, коли мама відмовляється купувати шоколадку. Яке йому діло, що у нього діатез. Малюк закатує істерику посеред білого дня, на людях. Мама робиться малиновою від сорому. Що робити?

 Є один простий вихід – не брати із собою на прогулянку гаманець. Ось у неділю, коли ви йдете до парку з гойдалками, можна побавити дитя. Але не кожен день! Хіба це так важко - "забути" гаманець вдома, щоб не зваблювати ні себе, ні дитину?